З історії с.Немирівка У далекому минулому село називалося Курдуля, за іменем польської поміщиці шляхтянки Курдулі. Розміщувалося там, де тепер знаходиться хутір Лісовики. Разом із українцями жили і поляки. На початку ХІХ століття село перейшло у власність до поміщика Немира від прізвища якого і пішла назва села Немирівка.

     Село Немирівка відповідно до архівного запису за 1909 рік входило до складу Радзивилівської волості, Кременецького повіту, Волинської губернії. У 68 селянських дворах тоді проживало 343 жителів.

     Лише одиниці селян жили заможно. Але і вони потерпали за своє майбутнє, виплачуючи податки та внески до банку за викуплену землю. Та найважчим було становище наймитів, праця яких тривала по 12-14 годин. Їх заробітна плата за місяць становила 3 карбованці.

    Важливим етапом посилення національних настроїв стала Перша світова війна. Якраз на рубежі Радивилова (поблизу Немирівки), де закінчувалася Російська імперія і починалася Австро-Угорщина найгостріше постала трагедія бездержавності українців: вони мусили вбивати один одного, захищаючи інтереси цих двох імперій, що розпадалися.

    Ще напередодні Першої світової війни у Немирівці був збудований перший храм. Але бої між російськими і австрійськими військами, що точилися при кордоні Російської імперії, тобто поряд із Немирівкою, пізніше – сутички різних політичних сил, які тут відбувалися, позначилися на долі церкви: внаслідок вибухів снарядів стіни були пошкоджені. А одного разу спалахнула пожежа, яка остаточно зруйнувала храм.

    Про ті часи нагадує могила "всім полеглим у 1914-1919 роках”. Їх хоронили ще при тій, згорілій церкві. Тут покояться як бійці царської армії, так і воїни Української Народної Республіки.

   Вдруге церкву в Немирівці вивершили в 1923 році.